Міжнародний день визволення в’язнів фашистських таборів

11.04.2023

Міжнародний день визволення в’язнів фашистських таборів — це день, коли весь світ віддає данину скорботної пам’яті жертвам нацизму, які загинули в фашистських концтаборах.

Цю дату згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН було встановлено в пам’ять про інтернаціональне повстання в’язнів найбільшого концентраційного табору – Бухенвальд. Саме 11 квітня 1945 року останній в’язень вийшов з його воріт із сумно відомим написом “Jedem das Seine” – “Кожному своє”.

Після цього хвиля звільнень досягла інших концтаборів – Дахау, Освенціма, Майданека тощо. І відтоді, ця пам’ятна дата болить незагойною раною в серцях народів світу.

     У 1937 року у восьми кілометрів від міста Веймара - культурного та духовної центру Німеччини, з яким пов'язані імена Гете, Шиллера, Баха, Ліста, - фашисти побудували концтабір Бухенвальд. Першими жертвами цієї "фабрики смерті" стали німецькі комуністи і соціал-демократи. Загалом у концтаборі містилися представники 32 національностей з 18 країн.

       З літа 1940 року тут запрацював  крематорій. У таборі  було 52 основних бараки. Кількість охоронців  досягала  6000 осіб. У вересні 1941 року неподалік табору були розстріляні перші радянські військовополонені.

     Щодня тут гинули тисячі людей: їх вбивали камінням, різками, топили в гною, кастрували, нівечили, морили голодом. Згідно з оцінками, близько    50 000 людей загинули в  Бухенвальді — переважно євреї та політичні в’язні, але також радянські (українські включно) військовополонені, цигани .

               Над ув’язненими із Радянського Союзу фашисти знущалися із особливим задоволенням. Для них був призначений спеціальний загін, так званий «малий лагер», який складався із 12 бараків. Для в’язнів були розміщені нари  в 3-4 поверхи і утримували 750 полонених.  100 чоловік гинуло щодня. Ув’язнені виносили тіла загиблих  на ранішню перекличку лише задля того, щоб отримати нікчемну порцію їхньої їжі, яка складалася із невеличкого окрайця черствого хліба.

               Серед ув'язнених Бухенвальда були люди, які попри недоїдання, тяжку працю і звіряче поводження з боку есесівців знайшли у собі сили для  організації  підпілля і підняття збройного повстання. 

           В березні 1945 року німецьке командування й основна частина охорони втекли з табору перед загрозою бути схопленими американськими військами. Тоді, безпосередньо перед прибуттям американців, на території Бухенвальду (найбільшого концентраційного табору) спалахує збройне повстання, організоване силами самих ув'язнених. Коли в концтабір Бухенвальд увійшли американські війська, повсталі вже перебрали на себе контроль над табором смерті, над табором було піднято червоний прапор. 11 квітня — день входження американців на територію Бухенвальду — і був прийнятий як дата, коли відзначається «Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів».

Під час Другої світової війни на території гітлерівської Німеччини та окупованих нею країн існувало понад 14 тисяч концтаборів, тюрем, гетто. За роки Другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів чоловік, із них  5 мільйонів громадян Радянського Союзу. 12 мільйонів не діждалися визволення, серед них – близько двох мільйонів дітей.,
        В Києві в роки війни діяло чотири концтабори: 

-Сирецький; 

- Дарницький; 

- концтабір на вулиці Керосинній (сучасна вул. Шолуденка , територія стадіону „Старт”), у якому нацисти утримували близько 8000 радянських військовополонених  та понад 3000 військових та цивільних осіб  єврейської    національності;

- розташований на вул. Інститутській, 5 - будівельний  табір для євреїв – чоловіків.

Щорічно в цей день Україна разом з усім світом вклоняється людям, які пройшли крізь жахіття фашистських катівень. Спогади цих людей - це справжні уроки мужності для нинішнього молодого покоління. 

Нижче подаються матеріали, які зберігаються у фондах Національного історико-меморіального заповідника „Бабин Яр”. Друкуються вперше.