Подія стала частиною виставки, присвяченої роботі над меморіалом трагедії Бабиного Яру, яку провели Ада Рибачук і Володимир Мельніченко (АРВМ) для архітектурного конкурсу 1965 року. Проєкт не був реалізований, конкурс скасували після того, як радянська влада побачила представлені ідеї.
У межах події відбулось публічне читання уривку з книги-реквієму АРВМ. Текст озвучив актор Національного театру імені Івана Франка Віталій Ажнов.
«Однією з наших стратегічних задач є руйнування міфів, створених радянською владою навколо історії Бабиного Яру. Саме тому ми ініціювали виставку “Коли руйнується світ” і повертаємо в публічний простір проєкт АРВМ — концепцію меморіалу, яка не відповідала радянській риториці», — наголосила директорка заповідника Роза Тапанова.
Книга-реквієм, створена у 1991 році до 50-річчя трагедії, містить матеріали про проєкт меморіалу, а також спогади про події 1966 року — зокрема про спроби громадського вшанування жертв, які влада намагалась зупинити.
«Цей текст мав прозвучати саме тут — у Бабиному Яру. Це повернення голосу тим, кого змушували мовчати», — зазначила Роза Тапанова.
Після читання було продемонстровано архівне відео, зняте Едуардом Тімліним напередодні мітингу 29 вересня 1966 року. Відео зафіксувало історичний момент – активісти власноруч встановлюють перший пам’ятний знак на місці трагедії.
Режисер-документаліст Олексій Радинський, який працював над проєктом, пояснив: «Протягом довгого часу ці кадри вважалися втраченими. Та оператор Едуард Тімлін зумів їх зберегти. В часи перебудови ці кадри помилково вважалися зйомкою того самого великого мітингу 29-го вересня 66-го року. Це, звісно ж, створювало хибне враження про масштаб того мітингу, а також викривляло факти про низку історичних подій у Бабиному Яру восени 66-го року. Зараз, завдяки нашій співпраці з Едуардом Тімліним, ми змогли повністю реконструювати історичну правду про цей унікальний кінодокумент епохи».
Відеозапис у форматі 4K передано до архіву НІМЗ «Бабин Яр». Цю цифрову копію створив власноруч сам Едуард Тімлін, використовуючи свою власну авторську технологію.
«Це відео є одним з документів, який розставляє всі крапки над “і”. Це документ спротиву, і ми вдячні кожному, хто допомагає зберігати цю пам’ять живою», — зазначила Роза Тапанова, завершуючи подію.
Фотографії Юра Мільчак
ДОВІДКОВО:
Графік роботи виставки «Коли руйнується світ»:
📍 Адреса: Виставковий центр «Жива пам’ять», вул. Юрія Іллєнка, 46А
📅 Дати проведення: 29 травня — 31 липня 2025 року
🕘 Години роботи:
Пн–Пт: 10:00–19:00
Сб–Нд: 11:00–19:00
🎟️ Вхід вільний
Інституційні партнери: Фонд збереження культурної спадщини Ади Рибачук та Володимира Мельніченка,
Національний центр «Український Дім»,Артфундація «Дукат»
Проєкт реалізується у співпраці з компанією «Архівні інформаційні системи», ГО «Центр єврейської культури «Жива памʼять» та за підтримки Групи компаній «Кліар Енерджі».
Про АРВМ
Ада Рибачук (1931–2010) і Володимир Мельніченко (1932–2023) — художники, які понад пів століття працювали разом як творчий дует. Познайомилися під час навчання на живописному факультеті Київського художнього інституту. У 1954 році разом проходили переддипломну практику на Баренцовому морі. Після цього не розлучались — як у житті, так і в професійній діяльності.
Із 1950-х років працювали в галузях монументального мистецтва, живопису, графіки, скульптури, архітектури та ландшафтного проєктування. У співавторстві створили оформлення низки київських об’єктів, зокрема Центрального автовокзалу та Палацу дітей та юнацтва. Наймасштабнішим проєктом став Парк Пам’яті на Байковій горі. У 1982 році радянська влада прийняла рішення залити бетоном рельєфи Стіни Пам’яті площею понад 2000 м², що стало великим ударом для авторів.
Сьогодні в Києві на вулиці Малопідвальній, 10Б діє Музей-майстерня АРВМ, де зберігається більша частина мистецької спадщини дуету.
ПРО КОНКУРС
У 1965 році було оголошено архітектурний конкурс на створення пам’ятника «Жертвам фашизму в Шевченківському районі міста Києва». Ініціатива стала відповіддю на зростання суспільного запиту на вшанування пам’яті розстріляних у Бабиному Яру. У конкурсі взяли участь, зокрема, Авраам Мілецький, Йосип Каракіс, Яків Ражба, Євген Жовнеровський, Альберт Крижопільський, а також дует художників Ади Рибачук і Володимира Мельніченка.
Після розгляду поданих проєктів конкурс було анульовано. Згодом, у 1976 році, на державне замовлення було виготовлено і встановлено «Пам’ятник радянським громадянам і військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської Армії, розстріляним німецькими фашистами у Бабиному Яру». Сюжет і назва пам’ятника відповідають радянській політиці замовчування теми Голокосту та ключових аспектів трагедії.