1 серпня, у річницю початку битви за Бахмут, у Києві відкрилась виставка «Бахмут. Обличчя геноциду 1942/2022».
Ця подія покликана провести паралелі між трагедією Голокосту 1942 року, під час якої в Бахмуті було знищено понад 3000 мирних жителів, в більшості - євреїв, та свідомим руйнуванням міста російськими окупантами у 2022-2023 роках.
Бахмут – місце двох геноцидів, між якими вісімдесят років, вчинених двома подібними тоталітарними режимами – нацистською Німеччиною та сучасною росією.
«Це історія, яка потрібна українцям. Яка показує, хто ми насправді. В Україні свій Бабин Яр є чи не в кожному регіоні. А ще є тисячі історій порятунку євреїв українцями, які люди довго не могли розказати. Зараз весь світ бачить, як російські неонацисти вчиняють геноцид на нашій землі. Паралелі, які ми проводимо цієї виставкою про дії в Бахмуті німецьких нацистів та російських загарбників, – це не порівняння, хто з них є меншим злом. Це про те, що зло має одне й те саме обличчя, і воно має бути покарано», - зазначила під час відкриття виставки Роза Тапанова, керівниця Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр”.
Україна має друзів у країнах ЄС, які теж прагнуть покарати російських злочинців за вчинений геноцид. «Ми стоїмо за відновлення справедливості та за справедливе покарання. Так само як було покарання за дії, що відбулися під час Другої світової війни, ми також не зупинимося, доки не буде справедливого покарання за те, що відбувається в Бахмуті сьогодні", - це слова Тимчасового повіреного у справах Іспанії Хав'єра Фуентес Леха на відкритті виставки «Бахмут. Обличчя геноциду 1942/2022». Іспанія наразі головує в Раді ЄС, що робить таку заяву більш вагомою.
Участь у відкритті виставки також взяв виконуючий обов’язки Міністра культури Ростислав Карандєєв, бахмутці, які продовжують опікуватись історією та культурою рідного міста, - Ірина Булгакова, Ігор Корнацький, Світлана Кравченко, Володимир Березін, Галина Олійникова.
Серед співорганізаторів виставки - НІМЗ “Бабин Яр”, Бахмутський краєзнавчий музей та Українська асоціація професійних фотографів.
Бахмутський краєзнавчий музей надав документи та фото зі своїх фондів, що дають змогу оцінити масштаб злочину нацистів у 1942 році. Усі ці документи стали доказовою базою на Нюрнберзькому процесі, після якого головні винуватці злочину отримали свої покарання.
Так само ретельно документуються і докази злочинів, що сьогодні вчиняють росіяни. У другій частині виставки, на експозиції «Обличчя Геноциду 2022-23» зібрана хронологія життя Бахмуту останніх двох років – як руйнувалася інфраструктура міста, що довелося пережити місцевим мешканцям. Це роботи, створені відомими українськими фотографами-документалістами: Костянтином і Владою Ліберовими, Сергієм Коровайним, Андрієм Дубчаком, Георгієм Іванченком.
Роботи німецького автора Клеменса фон Ведемеєра поєднують минуле і теперішнє Бахмуту. В 1941 році дід Клеменса, офіцер Вермахту Гаральд фон Фітінхоф-Ріш, документаліст-аматор, фільмував наступ свого підрозділу, який завершився в Артемівську. Перебуваючи в Бахмуті в 2021 році, Клеменс намагався зафільмувати ракурси, які знімав його дід, та місця, пов'язані з німецькою окупацією міста. Ці кадри пробиваються страшними картинами руйнівної війни, які художник спостерігав уже менш ніж за рік зі стрічок новин.
Потужним художнім елементом виставки про сутність двох геноцидів різних століть є роботи Михайла Алексеєнка, художника з Києва. На виставці демонструються три інсталяції автора: «Пил», «Пил 2022» та «Пролиті сльози».
В центрі експозиції виставки аудіовізуальна інсталяція «Пролиті сльози». Це метафора спільного болю всіх українців, наповнення спільними пролитими сльозами. Але з іншого боку, це нагадування, що пам’ять можуть нести лише живі. Коли ти споглядаєш туди, то бачиш відображення людей, які стоять поряд.
Іншу свою роботу – «Пил» Алексеєнко створив під час Євромайдану. Концепція роботи полягає в тому, що спочатку пригнічуються права людини, потім знищується особистість, стирається візуальне відображення, і зрештою людина перетворюється в пил - як метафору праху. А прах є носієм пам'яті.
В залі поряд розташована робота з назвою «Пил 2022». Ця інсталяція зроблена нещодавно і зображує метафору знищення пам'яті. «Як раз те, що намагається зараз зробити Росія в Україні. Вони перейняли досвід СРСР, який робив те саме. Наприклад, мій дядько жив неподалік Бабиного Яру, і в дитинстві ходив туди на спортивні майданчики грати в хокей. Тобто створювався інший наратив для наступних поколінь. Для них це не було місцем пам'яті», - говорить Михайло Алексеєнко.
Виставковий проєкт планується також перетворити на майданчик для дискусій. Саме діалог науковців, митців, громадських діячів з аудиторією підштовхує до змін суспільної думки. НІМЗ «Бабин Яр» прагне залучити освітян до роботи над тим, як говорити про пам'ять із дітьми.
Виставка триватиме з 1 по 31 серпня 2023 у виставковому центрі «Жива пам'ять», Бабин Яр, вул. Юрія Іллєнка, 46А. Графік роботи: понеділок - п’ятниця 10:00-19:00, субота-неділя - 11:00-18:00. Вхід вільний.