«Голос людей може змінити світову історію швидше, ніж втручання Об'єднаних Націй»: висновки дискусії про Голокост і суспільну відповідальність

Подія відбулася в межах виставки «Хтось був сусідом: Вибір, людська поведінка та Голокост», створеної у співпраці з Меморіальним музеєм Голокосту в США.

Пам’ять як дія
Олександра Матвійчук, голова Центру громадянських свобод і лауреатка Нобелівської премії миру 2022 року, у своєму відеозверненні наголосила:
"Люди мають набагато більше впливу і сили, ніж вони самі собі думають. Голос людей у різних країнах світу може змінити світову історію швидше, ніж втручання Об’єднаних Націй".

Збереження історії — протидія забуттю
Роза Тапанова, директорка заповідника «Бабин Яр», підкреслила:
"Тоталітарні режими завжди намагаються стерти пам’ять і історію, щоб приглушити голос людей. Тому важливі такі місця, як Бабин Яр. Бо пам’ять — це не просто збереження фактів, це дія. І Бабин Яр — це місце, де ця дія починається. Тут ми згадуємо, осмислюємо, дискутуємо".

Кирило Вислобоков, директор компанії “Архівні інформаційні системи” розкрив три ключові функції архівів:
"Архіви не лише документують минуле, але й допомагають протистояти фальсифікаціям. Наприклад, архів штабу Розенберга — важливий доказ злочинів нацистів. Меморіалізація, просвіта та документування злочинів — це основа, щоб зло було покараним і не повторювалося".

Уроки Голокосту та виклики сьогодення
Анатолій Подольський, директор Українського центру вивчення історії Голокосту, зазначив:
"Історичний календар сучасної України - це вже правдива історія та пам'ять, на відміну від часів комуністичної диктатури. Ми маємо вивчати, пам’ятати та аналізувати своє минуле. Водночас важливо, щоб академічні дослідження не перетворювалися на пропаганду".

Юрій (Амір) Радченко, автор книги про колаборацію під час Голокосту та науковий співробітник Центру сучасної історії ім. Миколи Гаєвого УКУ, акцентував:
"Сусіди, які мовчали або ставали катами, — це попередження для нас сьогодні. Колаборація та байдужість у будь-якому суспільстві можуть призвести до нових трагедій. Але сьогодні ми маємо нові технології для документування злочинів, що допоможе покарати зло".

Меморіальні центри як простір для діалогу
Павло Козленко, директор Музею геноциду «Територія пам’яті», зазначив:
"Меморіальні центри мають бути платформами для діалогу про минуле й відповідальність за майбутнє. Їхня місія — не лише зберігати пам’ять, а й сприяти осмисленню історичних уроків".

Роза Тапанова доповнила:
"Ми маємо говорити про всі трагедії відкрито й чесно. Це нівелює маніпуляції. А розповідаючи про різні геноциди у світі, ми нагадуємо собі, що мир і свободу потрібно захищати на всій планеті щодня".

Дискусія завершилася закликом не мовчати перед обличчям зла, пам’ятати уроки минулого та діяти. Адже боротьба за правду сьогодні — це боротьба за майбутнє.

Захід проходив у контексті вшанування пам’яті жертв Голокосту, зокрема були згадані й відзначені важливі дати трагедії — День пам’яті жертв Голокосту кримчаків та євреїв Криму (11 грудня) і євреїв Харкова (14 грудня).

Слухачами дискусії стали студенти Київського національного університету технологій та дизайну, які вже тривалий час співпрацюють із заповідником «Бабин Яр», відвідуючи його освітні заходи, викладачі, дослідники, представники громадських організацій.

Запрошуємо і вас слідкувати за анонсами наших подій і долучатися до обговорень.